Одне з найчастіших питань, які нам ставлять замовники, – де наші автори беруть інформацію по темі статті? Тому ми вирішили докладно розповісти, з яких етапів складається процес написання тексту, чим автор надихається та звідки бере інформацію.
Початок. Бриф
Бриф – це опитувальник, співпраця автора та замовника завжди починається саме з нього. З брифа копірайтер отримує багато інформації, необхідної для подальшої роботи:
- про діяльність замовника та його побажання в роботі;
- про цільову аудиторію, для якої пишеться стаття;
- про основних конкурентів;
- про те, що подобається і не подобається замовнику у статтях.
Автор може попросити у замовника каталоги продукції, посилання на авторитетні ресурси, де є інформація про продукт. Навіть суха технічна інструкція здатна стати основою для експертної статті.
Зрозуміло, що для створення контенту підбирається профільний райтер – якому, як мінімум, добре знайома тема. Після складання плану майбутньої статті автор стає до збирання, вивчення та аналізу інформації.
Джерела інформації
Щоб стаття вийшла не лише цікавою, а й корисною для читача, достовірною, з мінімумом води, копірайтеру необхідно мати якнайбільше інформації на задану тему. Спираючись на особисті знання та досвід, автор розуміє, яка саме додаткова інформація йому потрібна і де її можна знайти. Щоб максимально розкрити тему, використовуються всі доступні джерела:
- Офіційні сайти компаній-виробників – зазвичай там викладають докладні та достовірні дані про продукцію, описи, інструкції, технічні статті. До того ж за потреби до них можна звернутися за консультацією, почитати відгуки.
- Профільні форуми, портали новин. Звичайно, доведеться витратити чимало часу на читання, але в результаті можна отримати унікальну та достовірну інформацію.
- Віртуальні бібліотеки, енциклопедії, довідники. На щастя, зараз не потрібно витрачати дорогоцінний час на ходіння бібліотеками, гортати безліч книг у пошуках потрібної інформації – інтернет дозволяє зробити це швидко та ефективно. Для впевненості в правдивості даних бажано використовувати книги видавництв із гарною репутацією, які пройшли рецензування. Вікіпедія, що є досить сумнівною в сенсі достовірності, тим не менше може бути використана як джерело корисних посилань.
- Експертні статті – одне з найцінніших джерел. По-перше, вони містять унікальну інформацію, яка є результатом багаторічного досвіду та кваліфікації експерта. По-друге, посилання на авторитетне джерело, зазначене у статті, підвищує довіру читача до неї, а отже, і до ресурсу, на якому вона розміщена.
- Візуальний контент. На YouTube розміщують відеоролики та огляди на будь-яку тематику. Перегляд відео дає автору можливість не прочитати викладену кимось суб’єктивну версію, а побачити все на власні очі, врахувати тонкощі та нюанси, пропущені у текстовому описі.
- Іноземні ресурси. Тут можна знайти інформацію, якої немає на інших ресурсах. Для роботи з такими джерелами необов’язково досконало знати іноземну мову, але треба володіти нею такою мірою, щоб добре розуміти, про що йдеться.
- Конкурентні веб-сайти. Їх використовують не стільки як джерело інформації, скільки для розуміння, як писати не потрібно і як можна обіграти задану тему у своїй статті, щоб вона вигідно відрізнялася від конкурентів.
Не зайвим буде використовувати як джерело інформації не тільки власний досвід автора, але також досвід колег, знайомих. Можна задіяти і соціальні мережі, але з великою обережністю.
Перевірка достовірності матеріалу
Уся зібрана інформація обов’язково перевіряється на достовірність, оскільки від цього залежить і репутація самого автора, і, як наслідок – репутація ресурсів, де публікуються його тексти. Ось що використовують автори для оцінки правдивості інформації:
- авторитет експерта – вивчають його соціальні мережі, блоги, кількість підписників, перепостів, читають коментарі, публікації, шукають згадки про нього у мережі;
- перевірка фактів – порівняння інформації на різних ресурсах, що не залежать один від одного, допомагає визначити її правдивість;
- актуальність – дата розміщення чи оновлення інформації, оскільки у деяких галузях дані застарівають дуже швидко;
- репутація джерела – авторитетні ресурси, зазвичай, містять багато посилань на авторів статей, першоджерела тощо.
Перевірка достовірності джерел допомагає уникнути помилок та неточностей, підвищує лояльність аудиторії, позитивно впливає на ранжування сайту замовника у пошуковій видачі, веде до збільшення конверсії.
Які джерела не варто використовувати
Будь-яка знайдена інформація має цінність. Навіть сайти з неперевіреною, суперечливою чи відверто фейковою інформацією приносять певну користь – автор дізнається, що в майбутньому на ці ресурси не варто витрачати час. Однак є джерела, які апріорі не придатні для отримання інформації. Наприклад, сайти з надто складною адресою, підозрілою URL-адресою, негативною репутацією.
З обережністю варто ставитися до інформації з особистих блогів (виняток – особистий блог експерта у своїй темі), швидких стрічок новин, із соцмереж, оскільки більшість публікацій не проходить модерацію.
Не бажано використовувати рекламні матеріали, оскільки інформація, що міститься в них, може бути неточною, суб’єктивною або навмисно спотвореною з метою залучення максимальної кількості трафіку.
Сайти з відкритим вмістом (user-generated content), тобто такі, де будь-який користувач може розміщувати або редагувати контент часто містять неперевірену інформацію. Дані з таких джерел, якщо вони і здаються автору корисними, потрібно обов’язково ретельно перевіряти ще раз.
Пошук та перевірка інформації – найтриваліший етап у написанні статті, але він є основним – без нього створення якісного контенту просто неможливе.
